Про мене

Прізвище, ім’я, по батькові      Падюк Світлана Валеріївна

Місце роботи     навчально-виховний заклад: «Загальноовітня школа
І-ІІІ ступенів-ліцей смт Стрижавка»

Посада     вчитель початкових класів

Освіта      Вінницький державний педагогічний інститут ім. М.Островського, 1991рік.

Самоосвіта          

2015р. - Курсова перепідготовка при  Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.

2015р. - Навчання за програмою курсу «Підготовка до впровадження навчального курсу «Сходинки до інформатики» в початковій школі» з  правом викладання у початковій школі навчального предмета «Інформатика».

2016р. -  Курси підготовки вчителів до роботи в класах, які працюють за всеукраїнським науково-педагогічним проектом «Інтелект України».

Педагогічний стаж                       25 років

Кваліфікаційна категорія           вища

Педагогічне кредо          
                                        Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант,

                                        Вміння їх вирощувати – мистецтво,

                                       Але найважливішим є любов до дитини!

Тема самоосвіти         Розвиток інтелекту та творчих здібностей як одного зі шляхів                                формування основних компетентностей молодших школярів.         

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

      Що для мене є професія учителя? Безперечно, це все моє життя!

      Скільки себе пам’ятаю, навколо мене були: школа, шкільні проблеми, учнівські долі. Вся наша родина жила шкільним життям.

      В  ранньому дитинстві із захопленням слухала розповіді бабусі про те, як вони із дідусем ще зовсім юними після закінчення педагогічного вузу приїхали у Мізяківські Хутори працювати учителями.

       Справжніми реліквіями в нашій сім’ї стали світлини 30-х років минулого століття, з яких усміхаються першачки із букетами в руках, що босоніж стоять біля старенької школи.

       Багато чула про те, як моєму дідусеві, ставши згодом директором школи, довелося організовувати відбудову спаленого фашистами  приміщення закладу.

       З великим інтересом спостерігала у шкільній бібліотеці за тим,  як моя мама не лише видавала книги, а й проводила заняття шкільного драмгуртка.

       Вже навчаючись у школі, твердо вирішила стати педагогом і ніколи не пожалкувала про це. Коли траплялися труднощі, то нарікала лише на себе і впевнено йшла вперед.

       Змінилися часи… Але наша професія  залишається дуже важливою.

Ніякі технічні засоби не замінять живого слова учителя. Ми покликані не лише викладати навчальний матеріал, а й плекати дитячі душі, приймати безпосередню участь у становленні особистості, формуванні громадянина держави. Це дуже відповідальна місія! І кожен із нас має бути достойний цього!